У творах художньої літератури ми завжди відчуваємо єдність людини й природи. Зображуючи природу як живу істоту, письменник наділяє її рухами, думками, вчинкамми. За певних обставин змінюється поведінка персонажів: зима "гнівається", весна "усміхається", дерево "привітно розкриває обійми". Завдяки уособленню ми яскравіше уявляємо те, що спостерігав, переживав чи вигадав митець. Ось гори "тяжко зітхнули", квітка "засумувала", небо "спохмурніло". Створюючи певні образи, автор дає політ своїй фантазії і "олюднює" природу.